31°C

Погода у Лозовій

Сонячно

Вологість: 41%

Вітер: 11.27 km/h

Оголошення

Дивитись усі

Туристичний маршрут

Туристичний маршрут

по місту Лозова

     Історична область України, до якої належить місто – Слобожанщина.

     Своєю появою наше місто зобов’язане залізниці, адже саме після того, як у 1869 і 1872 рр. стали до ладу Курсько-Харково-Азовська і Лозово-Севастопольська залізниці, на карті тоді ще Російської імперії з’явилася назва Лозова. Щоправда, вона належала одразу двом станціям, які розташовувалися на відстані 7 км. одна від одної: Лозова-Азовська і Лозова-Севастопольська. У 1893р. обидві були перейменовані - Лозова-Азовська отримала нове ім’я «Панютине», а за Лозовою-Севастопольською закріпилася назва, за якою ми пізнаємо наше нинішнє місто.

     Вступивши в дію, залізнична магістраль з’єднала хлібні райони з морськими портами, вона ж і сприяла розвитку цього регіону. Лозова стала пунктом закупівлі та відвантаження хліба на Лівобережжі. Почали з’являтися торгові склади, хлібні елеватори, борошномельні підприємства з переробки сільськогосподарської продукції, контори, банки. У кінці ХІХ століття у селищі Лозова було 246 дворів і 2135 жителів. Розвиток селища був пов’язаний, передусім, із дуже вдалим розташуванням на перехресті доріг, у центрі великого сільськогосподарського району. Саме тому перші лозівські підприємства були торгівельними. Залізничним вузлом станція стала у 1902 році, коли була збудована колія з Костянтинограда до Лозової, таким чином Донбас був з’єднаний із західною частиною держави. У 1926 році відбулися зміни в адміністративному підпорядкуванні селища. У зв’язку з ліквідацією Павлоградської округи Лозова увійшла до Харківської округи, а в серпні 1928 року Харківський окружний виконком постановив віднести селище Лозова до категорії міст. До початку 40-х були відбудовані промислові підприємства: масловий, цвяховий та дротяний заводи. Збудовано водопровід, засновано парк культури та відпочинку, споруджено будинок культури, стадіон. Кількість населення зросла до 8, а потім до 12 тис. чоловік. Відкривалися магазини, побутові майстерні, навчальні заклади.

     У міжвоєнний період – з 1922 до 1941 рр. у м.Лозова було значно розширено інфраструктуру, побудовано багато підприємств і організацій. Було збудовано ТЕЦ, з Панютиного перенесені залізничні майстерні, Будинок культури, стадіон, п’ять шкіл, три технікуми тощо. Кількість населення зросла до 22 тис. Восени 1941 року Лозова була захоплена німецькими військами. Фашистське командування надавало великого значення місту, яке було воротами до Донбасу. Під час війни місто шість разів переходило з одних рук до інших. Війна перетворила місто на руїни. У боях за звільнення Лозівщини від німецько-фашистських загарбників загинуло понад 10 тис. бійців і офіцерів Радянської Армії. Понад 9 тис. лозівчан не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної. Після остаточного звільнення міста від німецько-фашистських загарбників 16 вересня 1943 року лозівчанам довелося повністю відновлювати зруйноване господарство і практично повністю будувати нове місто. Зусиллями тисяч громадян Лозова поступово перетворилася на сучасне місто з багатогалузевим господарством.

     Становленню міста, як потужного промислового центру Харківської області, сприяло будівництво в 60-х роках найбільшого за об’ємами продукції, що випускається, і чисельності працюючих на підприємстві – Лозівського ковальсько-механічного заводу. Місце розміщення виробництва визначалося у зв’язку з наявністю потужного залізничного вузла та близьким розташуванням металургійних комбінатів Східної України. До того ж у місті на той час проживала велика кількість людей, яким потрібна була робота. Датою народження підприємства вважається день, коли була виготовлена перша штамповка – 29 березня 1966 року. Завод є найбільшим підприємством міста Лозова та займає площу 111 гектарів. Лозівський ковальсько-механічний завод лишався основним замовником містобудування до 1991 року. Зокрема, завдяки йому був збудований сучасний міський район багатоповерхівок Південно – Західний житловий масив з усією інфраструктурою. Дитячі садки, школи, Палац культури, поштові відділення споруджувалися і відкривалися паралельно із розвитком ЛКМЗ. У цей час працівниками заводу було насаджено міський парк «Перемога». У 1975 році стала до ладу лікарня медико-санітарної частини ЛКМЗ на 350 ліжок. Сучасний вигляд підприємства найбільш активно формувався в середині 1970-х – першій половині 1980-х років. З 2002 року ЛКМЗ входить до Індустріальної групи УПЕК та активно розвиває нові, конкурентоспроможні напрямки діяльності, постійно розширюючи номенклатуру виготовлених виробів.

    Сьогодні Лозова – місто обласного значення Харківської області. Її площа складає 18,1 кв.км. Тут мешкають понад 67,6 тис. чоловік. Це одна з найбільших станцій України. Провідна галузь економіки міста – промисловість, яка представлена підприємствами машинобудування, обробки металу та підприємствами переробної галузі.

     Організована в 1933 році майстерня з ремонту сільськогосподарської техніки, в 1958 році була перетворена в авторемонтний завод, на якому проводився ремонт задніх мостів автомобілів.

     Праобразом сучасного ВАТ «Лозівській завод металоконструкцій» була машинно-тракторна майстерня, створена в 1930 році для ремонту тракторів і сільгоспінвентаря. У 1958 році майстерня була перетворена в ремонтний завод. У 1959 році був заснований завод «Трактородеталь», який успішно працює і сьогодні.

    Найстарішим підприємством є Панютинський вагоноремонтний завод, який був заснований у 1869 році. Зараз – це Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів «Укрспецвагон».

     У місті працюють 181 підприємство торгівлі, 42 заклади ресторанного господарства, 124 суб'єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення, 2 ринки та 4 торгівельних майданчики. Практичну діяльність здійснюють 158 підприємств малого бізнесу та 4,5 тис. приватних підприємців.

     У Лозовій функціонують 14 дошкільних, 13 загальноосвітніх навчальних закладів, 2 позашкільних навчальних закладів, 4 школи естетичного виховання та центр творчості дітей, юнацтва та молоді, три середньоспеціальні навчальні заклади: Лозівський професійний ліцей, Державний професійно – технічний навчальний заклад Панютинський професійний аграрний ліцей, обласний комунальний заклад «Лозівське училище культури і мистецтв». Також функціонує Лозівська філія Харківського автомобільно – дорожнього технікуму. Спортивна галузь у місті представлена двома стадіонами, трьома ДЮСШ та спортивними комплексами.

     Населення міста обслуговують дві лікарняні установи: Лозівська міська лікарня, «Центр первинної медико–санітарної допомоги м.Лозова», у місті розташоване Лозівське міжрайонне управління ГУ Держсанепідемслужби у Харківській області.

     Культурно–освітні потреби та дозвілля лозівчан забезпечують міський Палац культури, краєзнавчий музей, три міські бібліотеки, парк культури та відпочинку, дендрарій та три сквери.

     У місті функціонують два фонтани, протягом останнього часу побудовано сучасні дитячі майданчики.

    Лозова продовжує розвиватися, набуває сучасного вигляду і стає більш привабливою для своїх мешканців та гостей міста.

Служба за контрактом

Новини

Урядові портали

Сайт президента України Кабінет міністрів Реестр виборців Харківська обласна рада Державна фіскальна служба України Харківська обл. держ. адміністрація Інститут держ. управління
ВГОРУ