Оголошення

Дивитись усі

Туристичний маршрут

Туристичний маршрут

по місту Лозова

 

Порядок висунення кандидатури для присвоєння почесного звання “Мати-героїня”.

 

Законодавство стосовно попереджання насильства в сім’ї


book a6 0001

book a6 0002

book a6 0003

book a6 0004

book a6 0005

book a6 0006

book a6 0007

book a6 0008

book a6 0009

book a6 0010

book a6 0011


1


image001


3.1

3.2


ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ: Як себе захистити ? Корисні контакти:

  • Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 527 або 0 800 505 501
  • Управління протидії торгівлі людьми та запобігання домашньому насильству Міністерства соціальної політики України – 15-47, +380442898783
  • Департамент інформаційної підтримки та координації поліції  102
  • Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Національної поліції України – +380800500202, (044) 254 74 30, +380631950058
  • Цілодобова гаряча лінії Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України: +380442381657
  • В екстрених випадках та стосовно розшуку осіб, зниклих зa кордоном, можна звертатися на гарячу лінію Укрбюро Інтерполу: (044) 254 98 36; (044) 256 12 53
  • Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації: (057)705-95-86
  • Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області: (05745) 5-16-50
  • Міжнародна організація з міграції, програма протидії торгівлі людьми - http://stoptrafficking.org/
  • Міністерство соціальної політики України- http://www.msp.gov.ua
  • Он-Лайн курс по протидії торгівлі людьми від МОМ та Міністерства соціальної політики України http://ctcourse.org.ua/
  • Он-Лайн курс по протидії торгівлі людьми від ОБСЕ https://courses.ed-era.com/courses/course-v1:EdEra_OSCE+ST101+ST101/about
  • Державна служба зайнятості - www.dcz.gov.ua
  • Міністерство закордонних справ України - www.mfa.gov.ua

ПЕРЕЛІК основних нормативно-правових актів з питань протидії торгівлі людьми

  • Закон України Про протидію торгівлі людьми;
  • Постанова КМУ від 18 січня 2012 року № 29 Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми;
  • Постанова КМУ від 21 березня 2012 року № 350 Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року;
  • Постанова КМУ від від 23 травня 2012 року № 417 Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
  • Постанова КМУ від 25 липня 2012 року № 660 Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми ;
  • Наказ Міністерства соціальної політики України від 18 червня 2012 року № 366 Про затвердження форм заяв про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, журналу реєстрації заяв осіб, які мають намір отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, розписки про нерозголошення відомостей, облікової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, журналу реєстрації видачі довідок про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
  • Постанова КМУ від 22 серпня 2012 року № 783 Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми;
  • Наказ Міністерства соціальної політики України від 14 вересня 2012 року № 577 Про затвердження форми відомості про виплату одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;
  • Наказ Міністерства соціальної політики України від 14 вересня 2012 року № 578 Про затвердження форм оцінки потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми; плану реабілітації особи, яка постраждала від торгівлі людьми; обліку осіб, які постраждали від торгівлі людьми; звіту щодо осіб, які постраждали від торгівлі людьми;
  • Наказ Міністерства соціальної політики України від 23 жовтня 2012 року № 672 Про затвердження форм заяв про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, журналу реєстрації заяв осіб, які мають намір отримати статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, розписки про нерозголошення відомостей, облікової картки особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, журналу реєстрації видачі довідок про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;
  • Наказ Міністерства соціальної політики України від 05 березня 2013 року № 99 Про затвердження форми заявки про виділення бюджетних коштів для здійснення виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;
  • Наказ Міністерства соціальної політики України від 19.07.2013 року № 432 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми;
  • Наказ Мінсоцполітики від 16.08.2013 №508 Про затвердження Програми навчання спеціалістів щодо надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми;
  • Наказ Мінсоцполітики від 30.07.2013 №458 Про затвердження стандартів надання соціальних послуг особам, які постраждали від торгівлі людьми;
  • Кримінальний Кодекс України Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини .

 30 липня у світі відзначають Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми.

   Торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людини, який має як економічні, так і соціальні, педагогічні, психологічні причини.

  Незважаючи на здійснення певних зусиль з боку держави в напрямку протидії торгівлі людьми – прийняття та виконання Комплексної програми протидії торгівлі людьми, проблема торгівлі людьми залишається актуальною і це негативне явище має стійкі тенденції до поширення.

   Причини, з яких люди потрапляють до рабства – низький рівень життя, бажання заробити, а також нездатність адекватно оцінити пропозиції роботи від прихованих «работорговців».

   Злочин «торгівля людьми» зазвичай прихований. Його жертви не хочуть згадувати й переповідати пережиті ними жахіття. І все-таки постраждалим жінкам психологічно дещо простіше, ніж чоловікам, розповісти, що з ними сталося. А постраждалих чоловіків, стає дедалі більше, але вони соромляться звертатися до спеціальних служб.

   Серед постраждалих не лише молодь. Тут немає вікових обмежень. У бродяжництво та жебракування, наприклад, втягують як дітей, так і літніх людей.

   Поняття «торгівля людьми» набуває нового змісту. Якщо раніше йшлося здебільшого про сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало в себе широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.

   Під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність.

   Як правило, злочин починається з того, що торгівці людьми пропонують своїм майбутнім жертвам привабливі можливості працевлаштування. У багатьох випадках особа дізнається про дійсні «умови договору» лише після своєї появи в місці призначення, коли в неї відбирають паспорт, вдаються до фізичного та психічного насильства щодо неї, вимагають відробити гроші, витрачені на оформлення документів, віз та проїзних квитків.

    Відповідно до сучасного визначення «торгівлі людьми» вона визначається і без ознаки перетинання державних кордонів. Адже є велика кількість випадків «внутрішньої» торгівлі людьми, що відбувається під час переміщення людей з одного регіону в інший у межах однієї країни. Такі особи страждають від насильства не менше тих, кому доводиться перетинати кордон.

   Аби уникнути біди в майбутньому та не потрапити в рабство, слід дослухатись до порад фахівців:

- нікому не довіряйте ваш паспорт. Документи, що засвідчують Вашу особу, завжди повинні знаходитись тільки у Вас;

- залиште вдома, своїм друзям чи близьким детальну інформацію про своє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого закордонного паспорту і контракту;

- якщо Ви плануєте взяти шлюб з іноземним громадянином (громадянкою), скористайтеся порадами юриста чи фахівців посольств країни, в якій Ви плануєте жити, стосовно Ваших прав та прав Ваших дітей, народжених за кордоном та в Україні. А також пам’ятайте, що фіктивний шлюб – порушення закону. Це може стати причиною Вашого ув’язнення або депортації (видворення з країни);

- не забудьте з'ясувати номери телефонів українських посольств та консульських представництв у країні, до якої Ви виїжджаєте. Якщо Ви опинилися у скрутній ситуації, залишилися без паспорту або Вам хтось загрожує, - звертайтесь до представників посольств своєї країни;

- скористайтесь послугами неурядових організацій та служб, які активно працюють в зарубіжних країнах, надаючи допомогу особам, які опинились у складному становищі;

- зверніть увагу на те, що термін перебування на території іноземної держави зазначений у Вашій візі. Порушення візового режиму унеможливлює Ваш наступний виїзд за кордон;

- не забувайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном.

   Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини в сучасному світі вимагає об'єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни.


ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

  1. Паспорт тримайте постійно при собі та віддавайте його тільки уповноваженим особам. Державні органи та прикордонні служби
  2. Зробіть ксерокопії паспортів. Одну копію тримайте з собою.
  3. Зробіть скан-копії всіх важливих документів та збережіть їх своїй електронній пошті чи у сервісах накшталт ГУГЛ диск.
  4. Перед виїздом в іншу країну ЗАРЕЄСТРУЙСЯ он-лайн на сайті Міністрерства закордонних справ України в системі ДРУГ - http://friend.mfa.gov.ua
  5. Ознайомтеся з культурою та релігією іншої країни.
  6. Знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном.
  7. Пам'ятайте! Відмітки про локаціях в соціальних мережах допомагають відстежити ваше місцезнаходження не тільки Вашим близьким, але і зловмисникам.
  8. Ксерокопію документів, останню фотографію, інформацію про роботодавця та про роботу залишити рідним та близьким.
  • Підтримуйте контакт з близькими та рідними та повідомляти їм про зміни місця проживання та роботи.
  • Домовтесь з рідними чи друзями про певне нейтральне слово, яке ви зможете сказати або написати, і це буде свідчити що ви потрапили до небезпечної ситуації.
  1. Дізнатись контакти та місце знаходження організацій, що можуть допомогти в разі виникнення непередбачених ситуацій: державних структур, поліцію, консульських та посольських установ, громадських організацій, не державних організацій, благодійних фондів та церкви.

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ

  1. Пам’ятайте робота як на території України так і за її межами повинна бути легальною. В іншому випадку це порушення закону.
  2. Дізнайтесь права та обов’язки працівників в країні, в якій ви плануєте працювати, перед підписанням будь-яких договорів, (наприклад водії).
  3. Майте документи для працевлаштування за кордоном - робоча віза (окрім Польщі), дозвіл на роботу, договір з працедавцем, діючий закордонний паспорт.
  4. Трудова діяльність по туристичній візі незаконна.
  5. Змінити тип візи за межами країни походження неможливо.
  6. Оформлюйте робочу візу особисто, звернувшись до консульського відділу.
  7. Обов’язкова плата - це консульський збір, не платіть за «гарантовану візу».
  8. Дізнайтесь повну інформацію про майбутню роботу у фірми-посередника. Та підписуйте договір із майбутнім роботодавцем на зрозумілій вам мові та у двох примірниках.
  9. Такі слова як «відносно умов праці будете домовлятись по прибуттю» вказують на шахрайські схеми.
  10. Ніколи не підписуйте документи, суть яких не розумієте.
  11. Безвізовий режим дозволяє громадянам України знаходитися на території країн ЄС не більше 90 днів протягом 180-денного періоду.
  12. Подорожуючи без візи, ви не маєте права на оплачувану роботу на території ЄС. Для цього, як і раніше, потрібна віза (окрім Польщі).

ОЗНАКИ ТОГО, ЩО ФІРМА-ПОСЕРЕДНИК ШАХРАЙСЬКА

  1. Будь яка рекламна продукція фірми з посередництва у працевлаштуванні за кордоном має містити адресу, телефон, сайт, номер ліцензії виданої Міністерством соціальної політики України та дату видачі.
  2. Фірма-посередник повинна мати свій офіс. Пропозиція зустрітись в кафе або парку повинна привернути вашу увагу.
  3. Не ходіть на зустрічі самі. Оскільки шахраї спробують маніпулювати вами та психологічно тиснути. Стороння людина зможе цьому завадити.
  4. Оплату послуг фірми-посередника здійснюйте тільки після виконанням ними обов’язків перед вами. Не давайте гроші представникам фірм готівкою. Отримайте від фірми підтверджуючий документ про сплату коштів за надані послуги у працевлаштуванні.
  5. Знайте свої права та вимагайте у фірми-посередника всі необхідні документи які передбачені законодавством. Це стане гарантією вашої безпеки та знизить ризики шахрайства.
  6. При обговоренні майбутньої праці вас повинно насторожити:

- знання іноземної мови для фірми не цікаве;

- невеликі вимоги до освіти та навичок роботи;

- байдужість до вашого стану здоров’я.

Та при цьому вони пропонують одразу велику заробітну платню.

ПІДПИСАННЯ ДОГОВОРІВ

  • При працевлаштуванні за кордоном за допомогою фірми-посередника ви повинні скласти та підписати два договори.
  • Один з фірмою-посередником на виконання ними їх обов’язків, а другий безпосередньо з роботодавцем.
  • Договори підписуйте тільки після ретельного ознайомлення, не кваплячись та в двох примірниках. Можете сфотографувати договір або взагалі взяти його додому для ознайомлення та консультації з юристом.

Якщо вами починають маніпулювати, квапити — краще не наражайте себе на ризик.

ДОГОВІР З ФІРМОЮ-ПОСЕРЕДНИКОМ

  • -дата, номер та місце підписання договору;
  • -ім’я представника фірми;
  • -номер та дата видачі ліцензії;
  • -інформація про вас;
  • -предмет договору;
  • -права, обов’язки та відповідальність сторін;
  • -термін дії договору;
  • -умови зміни та припинення дії договору;
  • -способи вирішення спірних питань;
  • -рішення форс-мажорних питань;
  • -підпис фірми та їх мокра печатка.

ДОГОВІР З ІНОЗЕМНИМ ПРАЦЕДАВЦЕМ

  • -відомості про роботодавця;
  • -відомості про вас;
  • -країна та місто праці;
  • -розмір заробітної платні;
  • -чіткі обов’язки;
  • -термін дії контракту;
  • -страхування;
  • -медичне обстеження;
  • -проживання;
  • -харчування;
  • -система штрафування;
  • -вихідні та перерви;
  • -позаробочі дні;
  • -транспортні трати;
  • -умови та місце праці;
  • -репатріація;

-умови припинення договору.


6

 

Національні і міжнародні законодавчі та нормативно-правові акти щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР);

Кодекс законів про працю України (затверджується Законом від 10 грудня 1971 року № 322-VIII, ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375);

Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08 вересня 2005 року № 2866-IV;

Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI;

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації» від 13 травня 2014 року № 1263-VII;

Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII;

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

 

Укази Президента України:

Указ Президента України від 25 серпня 2015 року № 501/2015 «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини».

Указ Президента України від 30 вересня 2019 року № 722/2019 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року"

 

Розпорядження Кабінету Міністрів України:

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 728-р «Про схвалення Концепції Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2023 року».

 

Накази міністерств:

Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 06 вересня 2010 року № 3036 «Про Експертну раду з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі»;

Наказ Міністерства фінансів України від 02 січня 2019 року № 1 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі».

 

Міжнародні законодавчі та нормативно-правові акти

Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року ;

Резолюція 1325 (2000), ухвалена Радою Безпеки на її 4213-му засіданні, 31 жовтня 2000 року;

Резолюція 1820 (2008), ухвалена Радою Безпеки на її 5916-му засіданні, 19 червня 2008 року;

Декларація тисячоліття Організації Об’єднаних Націй. Прийнята резолюцією №55/2 Генеральної Асамблеї ООН від 8 вересня 2000 року.   


Ні рабствуЩороку, починаючи з 2014 року, 30 липня світова спільнота відзначає Всесвітній день протидії торгівлі людьми, який був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році з метою підвищення інформованості громадськості про цю глобальну проблему і привернення уваги до тяжкого становища мільйонів жінок, чоловіків і дітей з усіх куточків світу, які стали жертвами торгівлі людьми, а також заохочення людей активно допомагати і протидіяти цьому злочину.

Торгівля людьми є надзвичайно глобальною та прибутковою злочинною індустрією в світі. За рівнем доходів вона поступається лише продажам наркотиків та зброї.

Україна здебільшого була країною постачання або транзиту жертв торгівлі людьми, проте в сьогоднішніх умовах Україна є також країною призначення з високими ризиками внутрішньої експлуатації. Воєнний конфлікт, який вибухнув в Україні, як і в аналогічних ситуаціях в інших країнах, сприяє поширенню торгівлі людьми в різних її формах.
Складне матеріальне становище громадян спонукає їх до пошуків заробітку за межами України, де в міру своєї необізнаності вони теж можуть стати жертвами торгівлі людьми.

Жертвами цього злочину стають і жінки, і чоловіки, і діти, які потерпають від його різноманітних форм, серед яких примусова праця, сексуальна експлуатація, примусове жебрацтво, вилучення органів тощо.
Серед осіб, які постраждали від торгівлі людьми, збільшується кількість осіб чоловічої статі, значною залишається кількість неповнолітніх. Також для України залишається актуальною проблема сексуальної експлуатації дітей.
Отже, аналіз ситуації щодо торгівлі людьми в Україні доводить, що складна економічна ситуація в країні та брак можливостей  працевлаштування спонукає значну частину населення до виїзду зі свого регіону, часто за кордон, у пошуках прибуткової діяльності, адже особи у складній економічній ситуації можуть прийняти майже будь-яку пропозицію без обговорення деталей працевлаштування, яку отримують з неперевірених джерел, що часто робить їх легкою здобиччю для торговців людьми.

 

Якщо Ви потрапили у ситуацію, коли:

  • Вас позбавляли вільного пересування та спілкування з родиною, відібравши Ваші документи;
  • Вам пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;
  • Вас примушували відробляти неіснуючі борги;
  • Вас втягнули у злочинну діяльність шляхом примусу, шантажу або насильства – є підстави вважати, що ви стали жертвою торгівлі людьми.

Боротьба з торгівлею людьми визначена одним з пріоритетних напрямків роботи Уряду України у сфері захисту прав людини. Законодавством України таким особам гарантується комплексна допомога (психологічна, соціально-педагогічна, соціально-медична, юридична, допомога у працевлаштуванні та перекваліфікації, тощо), виходячи з особистих потреб постраждалої особи, в тому числі і одноразова матеріальна виплата.
Протягом 2012-1017 років в Україні було встановлено статус жертви торгівлі людьми 375 особам.

Більш детальну інформацію про ризики потрапляння  громадян у ситуацію торгівлі людьми, порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, види допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, перелік установ, закладів, служб та організацій, які надають допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми, контакти відповідальних посадових осіб за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, можна отримати, звернувшись в управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області (м. Лозова, м-н 4, буд. 73, каб. 11, відділ координації соціальної роботи, тел. (05745)-5-16-50).

Консультацію з питань протидії торгівлі людьми можна отримати також, звернувшись на Національну безкоштовну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів 8 800 500 22 50 або 8 800 505 50 10 (зі стаціонарного телефона), 527 з мобільного Київстар, Лайф, або Водафон. Всі дзвінки на ці номери у межах України безкоштовні.


ГЕНДЕРНА РIВНIСТЬ В УКРАЇНІ

У 80-х роках жінки з усього світу започаткували активний міжнародний рух за права жінок. Наслідки цієї діяльності особливо вiдчутнi на міжнародному рiвнi. Держави вперше в історії виявили підтримку захисту прав жінок i визнали його своїм «високоприоритетним завданням».

Однак, незважаючи на багатообіцяючі зміни в міжнародному праві та практиці, жінки з усього світу ще стикаються з повсякденною реальністю. Крім того, їм часто бракує засобів та знань, необхідних для використання системи прав людини, для боротьби проти зловжи­вань.

Чимало жінок не знають про жіночий рух або сприймають його як щось абстрактне, що їх не стосується. Хоча активна діяльність протягом останнього десятиліття зробила права жінок більш окресленими, зараз завдання полягає в тому, щоб зробити їх більш досяж­ними.

Існує 3 головні причини привернення уваги до загальнолюдських прав жінок:

1) необхiднiсть iнформувати жiнок про те, що вони мають права людини та повиннi їх використовувати,

2) необхiднiсть оприлюднювати випадки порушення прав на пiдставi гендеру та боротися з ними,

3) необхiднiсть сформувати нову практику прав людини, яка повнiстю вирiшуватиме питання загальнолюдських прав жiнок.

Гендер — соцiокультурна категорiя та колективнi уявлення, завдяки яким бiологiчнi вiдмiнностi статей. Поняття гендер походять вiд грецького «генос» («Походження», «матерiальний носiй спадковостi», «той, що народжує»).  Соцiологи проводять рiзницю мiж чоловiком та жiнкою за такими ознаками: бiологiчна стать, гендерна iдентифiкацiя, гендернi ролi. Гендер має соцiальний та правовий аспект. Основою правового статусу особистостi є її фактичний соцiальний статус, тобто реальний стан людини в суспiльствi. Право вводить цей стан в законодавчi рамки. В соцiальному вiдношеннi статус являє собою певну систему соцiальних можливостей людини.

Гендерна рiвнiсть є однiєю з ознак правової держави. Держава зобов'язана забезпечувати дотримання прав людини, передбачених мiжнародним законодавством. Тоталiтарна система реально пiдтримували гендерну рiвнiсть. Кiлькiсть жiнок-iнженерiв дорiвнювало кiлькостi чоловiкiв. На орбiту Радянський Союз вiдправив жiнок одразу пiсля чоловiкiв. В радянськi часи жiнки займали пости керiвникiв пiдприємств та директорiв установ. Але працюючи iнженерами та директорами, жiнки були змушенi тягнути на себе тягар домашнього господарства та виховання дiтей. Середньостатистична радянська дружина вiдпрацьовувала 8 годин на виробництвi (нерiдко шкiдливому, оскiльки робота там краще оплачувалася та дозволяла ранiше пiти на пенсiю), проводила ще 1,5 години в громадському транспортi, а потiм вiдпрацьовувала 5-7 годин у плити, з дiтьми або за пранням.

Яким же є становище жiнок в Українi на сьогоднiшнiй день? Основною проблемою є декларативний характер гендерної рiвностi та формальнiсть прав жiнок. Реальна ситуацiя в цiлому є прямо протилежною правовим нормам.

На шляху до встановлення гендерної рiвностi у нашому суспiльствi стоять наступнi чинники:

Стереотипи масової свiдомостi, якi i досi розглядають жiнку як слабку у порiвняннi з чоловiком iстоту, яка є другорядною в суспiльному, полiтичному та економiчному життi, чоловiча iдеологiя є породженням тоталiтарної системи, але виховання спроможне змiнити гендерну ментальнiсть.

Кризова економiчна ситуацiя (i особливо безробiття, яке нерiдко штовхає жiнок на заробiтчанство, що нерiдко призводить то продажу жiнок та подальшої сексуальної експлуатацiї).

Слаборозвинуте громадянське суспiльство, у тому числi пасивнiсть жiночих органiзацiй та окремих жiнок у вiдстоюваннi своїх законних прав та свобод.

Чинне законодавство  гарантує чоловiкам та жiнкам України рiвнi права та можливостi, але наскiльки вони реально допомагають жiнкам вiдчути себе вiльними та рiвними в полiтичнiй, культурнiй, соцiальнiй, економiчнiй сферi, в працевлаштуваннi та в повсякденному життi?

Принцип гендерної рiвностi закрiплений в Конституцiї України. Стаття 3 Конституцiї закрiплює рiвнiсть чоловiкiв та жiнок в усiх сферах життя. Окрiм даної норми гендерної рiвностi торкаються ст.21, 24, 51. Частина третя ст. 24 Конституцiї України, безпосередньо присвячена подоланню дискримiнацiї стосовно жiнок в Українi та наголошує на тому, що рiвнiсть прав жiнок i чоловiкiв забезпечується: наданням жiнкам рiвних з чоловiками можливостей у громадсько-полiтичнiй та культурнiй дiяльностi, у здобуттi освiти та професiйнiй пiдготовцi, у працi та винагородi за неї i так далi. Але вiдповiдно до законодавства лише жiнкам надається можливiсть поєднувати працю з материнством. Законодавчо чоловiки позбавленi такої можливостi. Такий пiдхiд є характерною iлюстрацiєю формального розумiння принципу гендерної рiвностi.

Отож, законодавче закрiплення гендерної рiвностi не допомогло жiнкам вiдчути себе бiльш рiвноправними. Реальне життя українських жiнок ще далека вiд iдеалiв рiвноправ'я. Найбiльш вiдчутна гендерна нерiвнiсть у двох сферах — працi та зайнятостi та в сферi полiтики.

З розвитком в країнi ринкових вiдносин жiнки, як i всi громадяни отримали можливiсть для вiдкриття власної справи. Доля жiнок в загальнiй кiлькостi пiдприємцiв складає 30%. В основному вони зайнятi в малому та середньому бiзнесi. У великому бiзнесi жiнки — рiдкiсть. Становлення жiночого бiзнесу в основному вiдбувається за рахунок iнiцiативи жiнок, а не як результат дiї спецiальних державних програм. Жiночий бiзнес орiєнтований в основному на роздрiбну торгiвлю, медицину, культуру та науку. Соцiологи стверджують, що жiнки у бiзнесi демонструють бiльшу схильнiсть до компромiсiв у взаємодiї з партнерами, бiльше враховують моральнi та етичнi принципи.

Але жiнки-пiдприємцi — лише незначна частка працюючих жiнок. Серед найманих працiвникiв показником дискримiнацiї є рiвень заробiтної плати. В цiлому рiвень жiночої заробiтної плати складає 2/3 чоловiчої. Гендерна нерiвнiсть в оплатi працi є прямим порушенням принципу рiвної оплати за рiвну працю. Майже в усiх галузях народного господарства жiнки займають низькооплачуванi посади. Всi цi роки на ринку працi простежується ще одна закономiрнiсть: чоловiки витiсняють жiнок з перспективних добре оплачуваних посад.

Традицiйнi стереотипи масової свiдомостi суттєво обмежують можливостi кар'єрного росту для жiнок та негативно впливають на їх сiмейнi вiдносини як тiльки вони добиваються перших успiхiв. Жiнка може раптом пiти у декретну вiдпустку, у вiдпустку по догляду за дитиною, але чоловiки частiше вживають спиртне, що вiдбивається на виконаннi їх службових обов'язкiв.  Жiнки, виконуючи однаковий, а iнодi i бiльший обсяг роботи в порiвняннi з чоловiками, отримують меншу заробiтну платню. Така очевидна нерiвнiсть позицiй жiнок та позицiй чоловiкiв на ринку працi призвела до фемiнiзацiї бiдностi. Сьогоднi кожна 3 жiнка має рiвень доходiв, що дорiвнює прожитковому рiвню. Жiнки складають бiльшiсть у найбiльш соцiально-незахищених категорiях громадян: пенсiонери, безробiтнi, працюючих у бюджетнiй сферi. Скрутне матерiальне становище нерiдко штовхає жiнок на заробiтчанство, вони їдуть в основному нелегально, залишаючи малолiтнiх дiтей на своїх родичiв, що нерiдко означає на призво лящ

Слiд вiдзначити, дiяльнiсть третього сектора суспiльства, спрямовану на вирiшення жiночих проблем. Однак, їх дiяльнiсть є нескоординованою та за вiдсутностi послiдовної державної жiночої полiтики подiбнi до краплi у морi.

Отже, змiни у становищi жiнок в Українi можливi лише за умови послiдовної державної гендерної полiтики в данiй сфері.


НАСИЛЛЯ - ПРОБЛЕМА, ПРО ЯКУ НЕ ВАРТО МОВЧАТИ

Жорстоке поводження з дітьми визнано однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини у світі. Без подолання цього згубного явища не можливо створити умови для повноцінного розвитку дитини, реалізації її особистості. Проблема насильства над дітьми свідчить про необхідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів спрямованих на її вирішення, оскільки діти є найнезахищенішою й майже повністю залежною від дорослих частиною суспільства.

Незалежно від того, в якій формі відбувається насильство, з часом його прояви стають дедалі жорстокішими. Найбільш поширеними в сімейних стосунках є психологічне насильство: грубість, приниження одне одного, а також фізичне насильство, зокрема – побиття.

Кримінальний кодекс України містить вичерпний перелік складів злочинів, які зазіхають на життя, здоров’я й статеву недоторканність будь-якого члена суспільства, незалежно від його статі, національності, соціальній приналежності тощо, переслідуючи різні форми фізичного й психологічного насильства. Право дітей в Україні на захист від всіх форм жорстокого поводження гарантується статтями 28, 25 Конституції України, згідно з яким – ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його достоїнство, обігу або покаранню. Головним документом сучасності, що регулює законодавство щодо жорстокого поводження з дітьми на міжнародному рівні, є Конвенція ООН про права дитини, що була прийнята в 1989 році й ратифікована більш між як 175 країнами світу. Україна ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини в 1991 році й внесла відповідні зміни в національне законодавство згідно тим міжнародним стандартам, які зазначені в цьому документі.

В Конвенції ООН про права дитини зазначено, що жорстоке поводження з дітьми – це всі форми фізичного або емоційного поганого поводження, сексуальне насильство, відсутність піклування, торгівля чи інші форми експлуатації, що здатні призвести чи призводять до фактичної шкоди для здоров’я дитини, його виживання, розвитку чи гідності в контексті відповідальності, довіри чи влади.

В українському суспільстві побутує стереотип: насильство, жорстоке поводження до дітей, недбале ставлення – це проблеми виключно кризових або матеріально погано забезпечених сімей, бідних.

Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» існують відповідні органи, які здійснюють попередження насильства в сім’ї, в межах наданих їм повноважень: спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї; відповідні підрозділи органів внутрішніх справ; органи опіки і піклування. А також, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації  незалежно  від  форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї.

Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї є:

- заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

- висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї.

Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або   реальної   загрози   його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого.

Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає   заяву   чи   повідомлення та вживає в межах своїх повноважень передбачені законом заходи з попередження насильства в сім'ї.

Члени сім'ї,   які   вчинили   насильство   в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Проблема домашнього насильства й досі існує, і, на жаль, набуває все більших масштабів. Для її подолання доцільно було б проводити навчання та профілактичні бесіди серед дітей, молоді, батьків та майбутіх батьків. Потребує реформування та вдосконалення система освіти з питань правознавства. Важливим заходом є також внесення змін до законодавства, що регулює дане питання.  Та для повного вирішення даного питання необхідно піднести його на рівень держави, щоб кожен задумався і почав вирішення цього питання з роботи над собою, усвідомлення важливості вирішення проблеми сімейного насилля, і лише тоді можна говорити про ефективне вирішення цієї проблеми. 

Телефон для тих, хто потребує допомоги:

5-38-96 з 8-00 до 17-00 (обідня перерва з 12-00 до 13-00) з понеділка по п’ятницю - управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради,

відділ координації соціальної роботи (м-н 4, буд. 73).


ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ — СУЧАСНЕ РАБСТВО

Для більшості людей рабство – це пережиток  минулого.  Але це далеко не так. Рабство, а особливо сексуальне,  процвітає в багатьох країнах.  Чимало українських дівчат і жінок, шукаючи роботу за кордоном потрапляють у підпільні борделі, де стають рабинями без документів та прав. Чоловіки також зазнають приниження, виконують «чорну» роботу, на яку не погоджуються місцеві. Тема торгівлі людьми та потрапляння в рабство постійно висвітлюється у засобах масової інформації, але кількість потерпілих не зменшується. Через брак коштів, безробіття чи  надмірну довірливість люди стають жертвами спритних торгівців людьми.

Зазвичай, вербувальники дуже добре розуміються на психології і вміють знайти ключики до будь-кого. Багато людей потрапляють до рук торгівців живим товаром, тому що легковажно ставляться до перевірки інформації про роботу за кордоном. Коли дівчині пропонують прекрасні умови праці та великі заробітки, зазвичай, вона настільки захоплюється, що забуває про реальність та жорстокість світу. Красномовні слова вербувальника і багато обіцянок, діють як чари. Всі ми мріємо про достаток, комфорт та щасливе життя. І багатьом людям здається, що за кордоном все це можна легко і швидко отримати. Але не все так просто.

Якщо Вам пропонують  нескладну роботу із зарплатнею 4 тисячі доларів на місяць, невже це Вас не насторожує? Адже, і в Туреччині, і в Італії, і в будь-якій іншій країні вистачає безробітних. Чому ж вони не погоджуються на такі легкі заробітки? Чи Ви повірили в казку, що за кордоном за такі копійки ніхто й пальцем не поворухне? 

Погляньмо на ситуацію реально. Для того, щоб отримати хорошу роботу і гідну зарплатню за кордоном Ви повинні добре знати мову тієї країни до якої збираєтесь поїхати. Якщо Ви отримали вищу освіту і хочете працювати за цією спеціальністю, майте на увазі, що Ви повинні бути відмінним фахівцем. Спеціалістів за кордоном вистачає і, щоб отримати своє «місце під сонцем» Ви повинні довести, що дійсно його гідні. Не буде зайвим ознайомитися із законодавством, звичаями та умовами проживання. І головне, працевлаштовуйтеся  тільки за робочою візою! За гостьовою та туристичною візою Ви не маєте права працювати за кордоном. Ви поза законом.

Якщо Ви все-таки вирішили їхати за кордон, запам’ятайте такі поради: 

1.      Для виїзду за кордон з метою легального працевлаштування необхідно отримати трудову візу. Не погоджуйтесь на пропозицію виїзду на роботу за туристичними, гостьовими, студентськими візами. Ці типи віз не дають права на роботу і за кордоном існує реальна загроза відчувати себе людиною третього ґатунку, виконуючи важку роботу за копійки, мати проблеми з контролюючими органами країни, бути депортованим і втратити всі шанси на виїзд за кордон у майбутньому.

2.      Термін перебування на території іноземної держави вказаний у візі. Не користуйтесь послугами незнайомих людей, які пропонують Вам послуги щодо продовження цього терміну.

3.      Для працевлаштування за кордоном Вам необхідно укласти договір. Підписання трудового договору є обов`язковим, він повинен бути написаний зрозумілою для вас мовою, містити повну інформацію про умови оплати та роботи. Остерігайтесь пропозицій, в яких вам пропонують роботу, яка не вимагає жодної кваліфікації.     

4.    Фірма обов’язково повинна мати ліцензію на посередництво у працевлаштуванні на    роботу за кордоном. Важливим є і те, де проходять переговори. Якщо Вас не запрошують до офісу, а призначають зустріч в кафе або на вулиці, це тривожний знак.

5.   Переговори про працевлаштування не ведіть наодинці з агентом, запросіть з собою когось із близьких.

6.   Закордонний паспорт, візу та проїзні документи оформляйте самостійно і сплачуйте ці послуги особисто.Дуже часто торгівці людьми самі оформлюють документи і розраховуються за послуги, які згодом  стають першим «боргом», який Ви будете відробляти.   

7.  Залишіть рідним чи близьким копії своїх документів (паспорт громадянина України, закордонний паспорт, віза, контракт, проїзні квитки), нещодавно зроблену фотографію, а також номери телефонів роботодавця, знайомих за кордоном (якщо вони у вас є), посольства (консульства) України і свій номер телефону та адресу, де Ви збираєтесь зупинитися.

8.  Тримайте при собі копії свого паспорта громадянина України та закордонного  паспорта.

За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу!

Гаряча лінія МЗС України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном 044-238-16-57, в екстрених випадках та стосовно розшуку осіб, зниклих за кордоном, можна звернутися за телефоном 044-254-98-36 до Укрбюро Інтерполу.

Будьте пильні та обережні!

Національні і міжнародні законодавчі та нормативно-правові акти щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків

Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (Закон України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР);

Кодекс законів про працю України (затверджується Законом від 10 грудня 1971 року № 322-VIII, ВВР, 1971, додаток до № 50, ст. 375);

Закон «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08 вересня 2005 року № 2866-IV;

Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI;

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації» від 13 травня 2014 року № 1263-VII;

Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII;

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

Укази Президента України:

Указ Президента України від 25 серпня 2015 року № 501/2015 «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини».

Указ Президента України від 30 вересня 2019 року № 722/2019 "Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року"

Розпорядження Кабінету Міністрів України:

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 728-р «Про схвалення Концепції Державної соціальної програми запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі на період до 2023 року».

Накази міністерств:

Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 06 вересня 2010 року № 3036 «Про Експертну раду з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі»;

Наказ Міністерства фінансів України від 02 січня 2019 року № 1 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі».

 Міжнародні законодавчі та нормативно-правові акти

Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року ;

Резолюція 1325 (2000), ухвалена Радою Безпеки на її 4213-му засіданні, 31 жовтня 2000 року;

Резолюція 1820 (2008), ухвалена Радою Безпеки на її 5916-му засіданні, 19 червня 2008 року;

Декларація тисячоліття Організації Об’єднаних Націй. Прийнята резолюцією №55/2 Генеральної Асамблеї ООН від 8 вересня 2000 року

Новини

Урядові портали

Сайт президента України Кабінет міністрів Реестр виборців Харківська обласна рада Державна фіскальна служба України Харківська обл. держ. адміністрація Інститут держ. управління
Інститут держ. управління
ВГОРУ